Крупа Т.М. Дослідження археологічної органіки з кургану 1 групи Геєві могили V ст. до н.е. біля Опішнього Полтавської області.

В вересні 2005 року було отримано від Національного музею-заповідника українського гончарства (передав А. Щербань, матеріали з розкопок 2005 р. О.Коваленко)1 рештки металевих бляшок та археологічної органіки (дерево, шкіра з залишками текстилю) (рис.1) з розкопок кургану 1 групи Геєвих могил біля Опішнього, що датується скіфською добою (V ст. до н.е.).

Як зазначає А. Щербань, співробітник Інституту керамології НАН України, ці залишки – залишки текстильного паска.
Метою нашого дослідження була експертиза переданого археологічного матеріалу.

Остільки переданий матеріал складається з декількох груп, тож і ми його розглянемо цими ж групами.

Група 1 (рис.2). Бляшка мідна2 з залишками археологічної органіки, перш аз все – шкіри.
Шкіра – тонка (0,2 – 0,3 см), високого ґатунку сировини та обробки. Верхній шар шкіри має щільну структуру, добре оброблений.

За нашими спостереженнями, був використаний верхній шар шкіри (епідерміс) малої рогатої худоби віком до 1-ого року. Така шкіра потребувала високо кваліфікованого процесу дублення.

Дубленням називають просочування шкіри тварин або "сирої шкіри" різними речовинами, за допомогою яких шкіра, зберігаючи гнучкість, міцність і м'якість, здобуває здатність протистояти гниттю, тобто перетворюється в оброблену шкіру.

Гадаємо, що при виготовленні шкіри застосовувалося ямне дублення (як найстаріший спосіб дублення). Ямне дублення у загальному полягає в тому, що шкіри укладають у ями або чани, пересипають роздрібненою дубильною сировиною (дубовою, вербовою або ялиновою корою) і заливають водою.

Тривалість дублення залежить від властивостей шкіри, властивостей дубильного матеріалу й від деяких інших умов, наприклад, від температури. Так, наприклад, дуже тонкі шкіри продублювалися описаним способом у кілька тижнів (6-8), середні - від 6 місяців до 1 року й дуже товсті - до 2 років і навіть до 3. Кількість дубильних матеріалів, що витрачалися, на одиницю ваги шкіри залежить від якості цих матеріалів. Так, на 1 кг очищеної сирої шкіри витрачають: дубової кори 4-10 кг, вербової 8-10 кг, ялинової 8 кг.

Про повноту продублення шкіри довідуються по її зовнішньому вигляду. Досить продублена шкіра виглядає однорідною й рівномірно пофарбованою в розрізі, щільна й гнучка; при кип'ятінні з водою вона зморщується, при цьому вода офарблюється в червоно-бурі кольори (саме з цієї причини цей різновид дублення шкіри й називають – червоним). Зараз наша шкіра виглядає цілком однорідною. З огляду на деструкцію та наявність поблизу металу, важко говорити про наявну гнучкість. Але і сьогоднішній вигляд шкіри свідчить, що це була тонка та гнучка шкіра.
Особливості технології кріплення бляшки до текстильної основи.

Тонка шкіра у вигляді кружка, була підгорнута у напрямку центру кружка (ширина підгорнутої части шкіри – 0,5 – 0,7 см). Діаметр кружка – близько 4,4 см. Кружок повністью співпадає за розмірами з мідною бляшкою.

Через краї цього підвороту проходив шов, який з’єднував (рис. 5, збільшення у 4,2 рази; рис. 7, збільшення у 8 разів) всю конструкцію (шкіряну підкладку-фіксатор з бляшкою) з текстильною основою паска.

Збереглася з’єднувальна нитка. Тонина нитки – 0,5 мм. Нитка має S-крутіння з інтервалом крутіння – 1,4 мм. Тонина нитки – 0,7 – 1,0 мм. За структурою – нитка другого порядку.

Шкіра пришита до тканини з’єднувальним швом «через край» (рис. 6, збільшення у 4,2 рази).

Цікавим є з’єднання бляшки і шкіри (рис. 8, збільшення у 8 разів). Через центр шкіряною підкладки, в місцях розташування центральних 4-х отворів бляшки (рис. 9), збереглися залишки дерев’яного кріплення. Це був тоненький дерев’яний кілочок з гнучкої деревини, що проходив через 2 отвори (на кшалт шва – вигляд з лівого боку (рис. 10, збільшення у 8 разів)) – тобто, 2 кілочки; на них надягалась бляшка. Потім дерево розплюснували до рівня бляшки. Остільки великого навантаження на бляшку не було, власна вага бляшки – не велика, то таке кріплення цілком задовольняло потреби власника виробу.

Однак, перед тим, як надягти на кілки бляшку, як вже було вказано, вся ця конструкція пришивалася до готового виробу.

Після зняття бляшки були знайдені залишки дуже деструктованого текстилю.

Виявлена тканина була монохромною. Спектр барви, яка збереглася до нашого часу, - від білого до невизначеного сірого.

Текстиль має полотняне переплетення ниток (рис. 3, збільшення у 16 разів3). Весь текстиль складається з ниток 1 порядку, тобто являють собою первинне з’єднання волокон у суцільну нитку 4. Нитки основи та піткання одного типу, мають Z-крутку, тонина – близько 0,56 мм.

О.І. Давідан, аналізуючи тканини Старої Ладоги, розрізняє 4 сорти текстиля (за сумою ниток основи та піткання):
до 4 сорту належать тканини, де сума ниток не перебільшує 18 нит/см2;
до 3 сорту - не більше 27 ниток;
до 2 сорту - не більше 37 ниток;
до 1 сорту - більше за 37 ниток 5.

Щіьність досліджуваного текстилю: 8 х 8 нит/см2, тобто – 16 нит/см2 (рис.4, збільшення у 52 разів). Таким чином, ця тканина, без сумніву, - 3 сорту.

Волокна ниток – грубі, більш за все, рослинного походження. Нажаль, зважаючи на незадовільну збереженність тканини, ми не можемо безпосередньо провести хіміко-технологічне дослідження текстильних волокон. Однак, про походження волокон можна стверджувати, опираючись на полічні данні про хімічні властивості грунту, що слугував своєрідним консерваційним середовищем. Добре відомо, виходячи з хімічних властивостей різних текстильних волокон, що кисле середовище – загрозливе для рослинних волокон та культурного шовку, а лужне – для вовни. Тому ми вирішили провести хімічне дослідження грунту. З’ясувалося, що кислотно-лужний баланс зміщений в лужну сторону. Таким чином це дозволяє нам припустити, що текстиль – рослинного походження.

Група 2 (рис.11) являє собою конгломерат різної органіки, дуже мінералізованної солями міді. Візуально добре простежуються: дерево, шкіра, тлін тканини, залишки ниток кріплення. Тобто, матеріал – аналогічний вже вище згаданному, за виключенням дерева. Зверху, також, знаходились залишки бляшки.

Після зняття залишків бляшки, механічної розчистки було знайдено залишки шкіряної системи кріплення бляшки, а також – залишки нитки, що кріпила всю конструкцію до текстилю (рис. 12). Таким чином, це – залишки металево-шкіряної аплікації.

Нитка має S-крутіння з інтервалом крутіння – 1,8 мм. Тонина нитки – 0,75 – 1,0 мм (рис.13, збільшення в 16 разів). За структурою – нитка другого порядку.

Група 3 (рис. 14) складається із залишків шкіри, дерева, подекуди зустрічаються сліди заліза.
Шкіра – це залишки конструкції кріплення металевої бляшки до текстилю, разглянутого вище (рис. 15). Шкіра – тонка, ширина підвороту: 0,5 – 0,6 см.

Дерево з залишками лубу, має подекуди сліди обвуглення.

Група 4 (рис. 16) складається із залишків дерева та лубу.

Група 5 (рис. 17) складається із залишків дерева, лубу та фрагментів бляшок.

Група 6 (рис. 18) – конгломерат органіки незадовільної збереженності. Серед усього можна віділити залишки тліну тканини (рис. 19). Тканина має просте полотняне переплетення ниток основи та піткання. Приблизна щільність: 28 х 14 нит/см2, тобто, в сумі 42 нит/см2, що, безумно, відповідає 1 сорту, за класифікацією О.І. Давідан 6 (рис. 20, збільшення у 16 разів).

Нитки тканини – однорідні як по основі, так і по пітканню. Вони мають S-крутіння та приблизну тонину: 0,7 – 1,1 мм (рис. 21, збільшення у 16 разів).

Таким чином, виходячи з нашого дослідження, можна стверждувати про 2 види текстилю в цьому похованні. Другий вид, що належить до групи 6, більш за все являє собою залишки поховального покрову, остільки добре вижно, що ця тканина перективала зверху металеві бляшки. Більш за все весь наш текстиль місцевого походження, але стверджувати це остаточно не маємо змоги, остільки не визначено остаточно сировину, з якої його виготовлено. Тому віжнесемо його до умовно місцевого.

Що до шкіри, то досить вірогідно, що вона місцевого виробництва. Однак остаточно це стверджувати не можливо, оскільки для цього потрібні нові джерела та нові дослідження. Тільки накопичення бази даних (збільшення кількості вивчених зразків, удосконалення дослідницьких методик) дозволить в майбутньому вирішити це питання.

Посилання:

1. Користуючись нагодою, хочу виразити своїм колегам Анатолію Щербаню та Оксані Коваленко щиру вдячність за можливість дослідження цього унікального матеріалу.

2. В нашому дослідженні ми не проводили з’ясування складу металу , тому твердження, що бляшки мідні – умовне.

3. Дослідження проводилося за допомогою бінокуярного мікроскопу МБС – 10 у відображеному світлі.

4. Сидоров А.С. О витье волокнистых веществ // ИГАИМК. - 1930. - Вып. 5. - 12с.

5. Давидан О.И. Ткани Старой Ладоги // АСГЭ. - 1981. - Вып. 22. - С.100 - 113

6. Давидан О.И. Ткани Старой Ладоги… - С.100 - 113